укр
rus
|
|
"Технологічні тонкощі адаптації маточного поголів'я"
17 жовтня, 2013
Адаптація племінного поголів’я потребує чіткого виконання технології на кожній ділянці. Правильний розподіл обов’язків, ієрархія та послідовність дій є запорукою збереження генетичного потенціалу тварин.
Найважливішим критерієм успіху у свинарстві є здорове маточне поголів’я. Спочатку купують «чистих» тварин – вільних від усіх захворювань. Щоб зберегти цей статус і не знизити продуктивність високої генетики, необхідно ретельно підготуватися до адаптації придбаного поголів’я.
Карантин
Ремонтних свинок купують віком 180–200 днів, живою вагою 100–110 кг. Карантинне приміщення повинне бути розташоване на відстані не менше ніж 500 м від виробничої зони, мати окремий вхід з вулиці, незалежну вентиляцію, оптимальну температуру. Кількість тварин у групі на карантині – 6–8 голів.
Головна мета карантину – захистити основне стадо від заразних хвороб. Після транспортування молоді свинки потрапляють у нове середовище; їх переводять на інший корм; їх обслуговує новий персонал. Ці фактори спричинюють стрес, пригнічують імунітет. Стрес негативно впливає на резистентність організму. Стресовані тварини частіше хворіють на внутрішні незаразні хвороби (гастрити, ентерити, коліти, виразки).
У перший тиждень після прибуття тваринам необхідно забезпечити спокій, у цей період вони звикають до нового середовища. Крім того, в перший тиждень необхідно провести дегельмінтизацію тварин. Обов’язковий термін карантину – 30 днів, ідеальний – 45 днів.
Годівля
Високопродуктивні свині особливо вимогливі до якісної годівлі. Зміна корму можепризвести до нестандартної реакції. У деяких свиней виникають зміни у поведінці:
порушується статевий цикл, з’являються прояви канібалізму.
Якщо корм не відповідатиме потребам тварин за кількістю чи якістю, поживні речовини підуть на підтримку життєвих функцій, і лише їх залишок – на продуктивність. Коли тварина зазнає фізіологічних навантажень або хворіє, організм також використовує більшу частину поживних речовин для задоволення своїх потреб.
Тому, складаючи раціони, необхідно брати до уваги абсолютно всі можливі фактори (якісні характеристики компонентів раціону, фізіологічний стан організму, умови
утримання, рівень продуктивності), щоб забезпечення поживними речовинами було збалансованим за обмінною енергією і перетравним протеїном.
Зараження сировини та готових кормів пліснявими грибами, що продукують різні мікотоксини, – поширена проблема у тваринництві. Ефективним методом боротьби з мікотоксинами є додавання хімічних сорбентів (але без зловживання!), що здатні зв’язувати і виводити мікотоксини із шлунково-кишкового тракту тварин.
Акліматизація
Ядром процесу акліматизації є вакцинація молодих тварин. Обов’язково слід проводити вакцинацію проти КЧС (5-й день), бешихи свиней та парвовірозу (14-й день,
ревакцинація на 35-й день). Після вакцинації організм здорових молодих тварин має достатньо часу, щоби до введення в стадо виробити захисні антитіла і міцний
імунітет. Тварин, які під час постановки на карантин мали підвищену температуру тіла, кашель або діарею, вакцинують лише після відповідного лікування. Необхідно
зважати, що хворі, слабкі, а також сильно уражені гельмінтами тварини слабко або зовсім не реагують на вакцинацію появою імунітету.
Молодих тварин необхідно підготувати до епізоотологічного стану, що є індивідуальним для кожного господарства, шляхом дозованого контакту з основним стадом. Це
може відбуватися за участі тварин (поросят, що мають грижу, підсвинків) або шляхом контакту з фекаліями.
Необхідно також ретельно спостерігати за статевою охотою. Для цього використовують кнура-пробника двічі на день і документують першу статеву охоту, що настає
після статевої охоти, яка виникла внаслідок транспортування. За документуванням цих двох статевих циклів можна визначити, коли молодих тварин слід переводити в
пункт штучного осіменіння. Це переміщення провадять за декілька днів до планової третьої статевої охоти.
Введення тварин у стадо
Моментом введення тварини у стадо вважають переведення ремонтної свинки до цеху штучного осіменіння, де молода свинка контактує з основними свиноматками, які
перебувають у статевій охоті. Оптимальний вік для осіменіння – 240–250 днів із живою вагою 135 кг (товщина сала – 18 мм).
Контакт із кнуром двічі на день по 15 хвилин, а також інтенсивний моціон забезпечують ефективну стимуляцію статевої охоти. Одним із методів стимулювання статевої охоти у ремонтних свинок є забезпечення тривалості світлового дня 16–18 годин за потужності освітлення 300–500 люксів.
Під час формування технологічних груп гормональну синхронізацію статевої охоти у ремонтних свинок необхідно здійснювати лише за порадою і під керівництвом ветери-
нарного лікаря.
Осіменіння відбувається за дворазового щоденного контролю статевої охоти за 12 і 24 години після виявлення рефлексу нерухомості.
Кваліфікація персоналу
Практика використання високопродуктивної генетики свідчить про те, що продуктивність нащадків безпосередньо за лежить від акліматизації батьківського стада. А дотриматись наведених вище рекомендацій можливо лише за умови відповідної кваліфікації персоналу. Працівники на всіх етапах вирощування свиней повинні знати нюанси технології – починаючи з мікроклімату у приміщеннях і закінчуючи основами ветеринарних знань.
Оператори мають бути уважними, виконувати свою роботу якісно та швидко.
Спокійні дії, лагідне ставлення до свинок сприяють їхньому комфортному стану. І навпаки, агресивне поводження, крики, поштовхи призводять до стресу тварин і зниження виробничих показників поголів’я.
| |
